UT3FT

Примерно вот так будет выглядеть фейс

На данном трансивере проведено первое QSO, а это означает что его наладка и сборка близка к завершению. Выходной каскад пока еще не собран, к драйверу был отдельно подключен усилитель на одном транзисторе КТ907А, выходная мощность была около пяти ватт.

http://www.falstad.com/circuit/circuitjs.html Интересно, кто какими симуляторами пользуется?

Чорнобильська історія Всеволода Смеречинського почалась о пів на дев’яту вечора на початку травня. Вони з дружиною були вдома й почули стук у двері. На порозі стояв розсильний з повісткою: негайно з’явитись до військомату. Там Смеречинському сказали, що відправляють його до Самбора на Львівщині. «Нам говорили, що в Самбірському полку хімзахисту будуть навчальні військові збори, та вже за два дні повезли на місце аварії. Я ще потрапив у військомат цивілізованим шляхом, а були випадки, коли людей ловили на вулицях і примусово везли до Чорнобиля, а родини повідомляли про те, куди ділися зниклі родичі, за кілька тижнів», – розповідає чоловік. Тепер він голова львівської обласної організації «Союз Чорнобиль Україна». До тридцятої річниці катастрофи львівські чорнобильці Всеволод Смеречинський, Ярослав Муха, Валентин Крамаревський та Георгій Чліянс готують книгу пам’яті. Матеріал збирали кілька років, але тільки тепер Львівська обласна державна адміністрація вже нібито знайшла на видання 150 тисяч гривень. http://imgcdn1.luxnet.ua/zaxid/resources/photos/news/500_DIR/201604/1389905_1416493.jpg?201604251643 Всеволод Смеречинський показує фото – З часом починаєш думати про вічне й хочеш, аби по тобі лишилася пам’ять. Що ти не даремно прожив життя, виконав свою роботу, не відступив. Хоч ми й не тримали зброї в руках, але ворог був ще грізнішим. На фронті куля може в когось не влучити, оминути, а радіація не минала нікого, – розповідає Всеволод Смеречинський. На місце аварії ліквідаторів везли в товарних вагонах. Спали, щільно вклавшись на застеленій брезентом підлозі. По приїзді до зони людей поселяли в палатки, в місця з найменшим рівнем радіації, хоч не завжди саме так і було. Перше, що вражало в зоні відчуження – тиша: – То був травень місяць, сади буяли. А тут не чути ані мукання корів, ані кудкудакання курей, ані співу пташок: мертва, гробова тиша. І це на фоні яскравого неба, сонця та квітучих садів. На дорогах траплялись покинуті собаки з облізлою шерстю, а ворони падали просто під час польоту, – згадує Смеречинський. На місці катастрофи ліквідатори працювали від ранку до вечора без вихідних: дезактивували сільські будинки, миючи розчином та щітками. Коли забруднена вода стікала у ґрунт, інші солдати знімали двадцятип’ятисантиметровий шар і вивозили до могильників, де також складалась радіоактивна техніка. Таке було завдання партії, що хотіла повернути людей у вимиті домівки. Проте за кілька днів рівень забрудненя повертався до попереднього стану: щоразу, коли дув вітер, радіоактивний пил запорошував будівлі. У сільських хатах ліквідатори часом знаходили покинутих бабусь: – Вони лежали хворі й немічні. Коли ми запитували, чи вони щось їли, старенькі відповідали, що вдома вже тиждень немає ніяких харчів. Давали їм згущене молоко і шматок хліба, а потім повідомляли керівництву, щоб їх забрали. Медичної допомоги ліквідаторам не надавали. Лише раз приїхали медики взяти аналіз крові. Точного рівня отриманої радіації ніхто не знав – дозиметри показували лише приблизний результат. Але люди почувались погано, й ніхто не розумів, від чого – від опромінення, наслідки якого не мали проявитись відразу, від утоми чи спраги, адже працювати доводилось під палючим сонцем, а воду, не заражену радіацією, привозили раз на день. http://imgcdn1.luxnet.ua/zaxid/resources/photos/news/500_DIR/201604/1389905_1416496.jpg?201604251643 Всеволод Смеречинський Наслідки роботи в зоні почали позначатись на здоров’ї Всеволода Смеречинського за кілька років. Зараз він – інвалід другої групи. Каже, що якщо пересічна людина в поважному віці має одну-дві хвороби, то чорнобилець – чотири-п’ять, та ще й з ускладненнями. В організації «Союз Чорнобиль Україна» є дві книги: червона Книга життя і чорна Книга пам’яті. В червоній – список членів організації, які досі живі; у чорній – списк померлих. – На жаль, чорна книга стає все грубшою і грубшою, а червона – тоншою. Кажуть, що реактор засипали піском, доломітом, свинцем, іще якимись матеріалами. Це неправда: реактор закрили тілами ліквідаторів. Вічна їм пам’ять, – говорить Смеречинський. Є в червоній книзі ім’я радіоаматора Георгія Чліянца. До зони він потрапив у серпні 1986-го. Влітку туди почали присилати роботів для знищення радіоактивного сміття – спершу зарубіжних, а потім і тих, що почали виробляти в СРСР. Перші люди, що працювали з робототехнікою, отримали високий рівень опромінення й мусили виїхати з зони. Потрібні були фахівці, здатні керувати роботами. У Львові знайшли Георгія та трьох його товаришів, які погодились добровільно поїхати в зону катастрофи. – Ми не мали жодного стосунку до атомних станцій. Коли прийшла Урядова телеграма про поїздку до Чорнобиля, я був головним метрологом львівського заводу РЕМА. Директор не хотів мене відпускати, та було пізно – я вже погодився, – розповідає Чліянц. http://imgcdn1.luxnet.ua/zaxid/resources/photos/news/500_DIR/201604/1389905_1416497.jpg?201604251740 Георгій Чліянц Робототехніки працювали у зоні щодня у дві зміни: в першу замінювали роботам деталі, у другу – сиділи в приміщенні та керували роботами через монітор. Таким чином вони ліквідували 97 тонн радіоактивного сміття. Ще одним завданням було вчити новоприбулих робототехніків. Опанувати техніку було легко, проте слід було знати ділянки, куди не можна ступати, щоб уникнути зараження. Військових, що працювали у проблемних ділянках на даху реактора, Чліянц називає «біороботами». Часом вони допомагали замінювати деталі справжніх роботів. – Одного разу потрібно було відкрутити чотири болти. І ось вибігає один «біоробот», відкрутив болт, ми дзвонимо у дзвоник, і він повертається. І так другий, третій… Коли хлопці не встигали відкрутити, ми самі бігли їм допомагати. Хоча нам забороняли, але виходу не було. Жодних інструкцій, що докладно пояснювали б, як діяти в умовах радіації, тоді не було. До робототехніків щодня приїжджали психологи, які про все розпитували й занотовували: вони готували для армії методики поведінки під час катастрофи. http://imgcdn1.luxnet.ua/zaxid/resources/photos/news/500_DIR/201604/1389905_1416499.jpg?201604251740 Спершу в зоні Чліянцу видавалось, що радіація не має запаху. Та потім почав відчувати терпкий металічний присмак, що був чутний навіть крізь маски. Одяг міняли кілька разів на день. – Часом доводилося знімати маски. Тоді я думав, що ніяких наслідків не буде, проте радіація пошкодила мені горло. Зараз я не можу з’їсти навіть сухої канапки. Я інвалід другої групи, але це не так важливо, бо я живий. А більшості членів моєї команди вже давно немає, – розповідає Георгій Чліянц. Зараз він займається улюбленою справою – розвитком дитячого радіоаматорства. Кожні п’ять років він разом з товаришами приїжджає до Чорнобильської зони та проводить радіоаматорські експедиції і зв’язки з короткохвильовиками багатьох країн світу, нагадуючи про катастрофу 1986 року. – Коли я приїжджаю до Чорнобиля, насамперед іду туди, де був розташований мій цех. Сльози на очі навертаються, бо дуже багато з тим місцем пов’язано. Крім того, завжди їжджу на кладовище до Славутича, бо там поховані чорнобильці, – розповідає він. – Раніше держава щороку давала чорнобильцям безкоштовні путівки, зараз це буває рідко. Коли війна, гроші виділяють у першу чергу на військових, а до чорнобильців діла нема. Сказали, що на тридцяту річницю про нас згадають. Можливо, якісь гроші виділять. Але це не так важливо, головне – щоб ми жили. Все решта можна на базарі купити. Первоисточник

Название видео: Почему нельзя работать на двойке (145 МГц) без лицензии Категория: Другое Дата добавления: 26 Апрель 2016 - 10:29 Добавил: UR5FYG Краткое описание: Почему нельзя работать на двойке (145 МГц) без лицензии? Такой вопрос часто задают мне в комментариях Почему нельзя работать на двойке (145 МГц) без лицензии? Такой вопрос часто задают мне в комментариях.... А почему нельзя? А если я получу позывной, то можно на "двойке" свободно общаться подобно гражданскому диапазону? А если... Ответы на эти и другие часто задаваемые вопросы в этом видеоролике. Перейти на страницу просмотра видео

Повторяй схему вот из этой темы http://qrz.od.ua/topic/74-delaem-svoi-pervyi-usilitel/ Этого усилителя будет достаточно чтобы прослушивать радио на колонках. Когда соберешь, тебе надо будет припаять переменный резистор между выходом приемника и входом усилителя для регулировки уровня громкости.

http://deltaclub.org.ua/cache/Ultrakorotkovolnoviki-Dnepropetrovshhiny-1953-1992_images_thumb_medium540_0.jpg Вышла из печати книга UY5XE «Ультракоротковолновики Днепропетровщины (1953-1992 гг.)» [96 с., формат А5; цветная обложка; свыше 300 всевозможных иллюстраций; тираж - 300 экз.]. Автор признателен Андрею Лякину (UT2UB; ранее - RT5UB), Владимиру Ботвинову (UT2EG; ранее – UB5EAG), Анатолию Калашнику (UT5VD). Валентину Логвиненко (UT2EM; ранее - UB5EFZ), Валерию Сокальскому (UT5EFC), Сергею Грачёву (UR5EDX), Александру Шевченко (UR5EAW), Борису Степанову (RU3AX), Валерию Гусеву (UA9BU; ранее: 074536, RA9AAY) и Аркадию Грабарнику (UT9UR, ранее – UT5ER) за помощь в подготовке данного издания. Особая благодарность Валерию Гудзенко (UY5SI). По вопросам её получения обращаться к UT5EL. 73! UY5XE

http://radon.org.ua/files/stories2016-2/udcr.jpg Про це в коментарі прес-службі УДЦР повідомив начальник відділу мобільного радіочастотного моніторингу держпідприємства Олег Самойленко, зазначивши, що за період з 12 по 18 квітня за допомогою засобів радіопеленгування на території України було зафіксовано 109 порушень. За інформацією, отриманої з регіонів, найбільше фактів з ознаками порушень у сфері користування радіочастотним ресурсом виявлено в Одеській (25), Харківській (19), Дніпропетровській (16), Миколаївській, Полтавській та Черкаській (10) областях. Всі вони виявлені за відповідними адресами вперше. Разом з тим Олег Самойленко відмітив, що ці цифри свідчить і про те, що робота яка постійно проводиться працівниками УДЦР щодо виявлення та усунення порушень користування РЧР радіоелектронних засобів радіотехнології широкосмугового радіодоступу (доступ до мережі Інтернет) дає свої результати. Адже у дванадцяти з 24 охоплених перевірками областей НДП на минулому тижні не виявлено взагалі, 65 зафіксованих раніше порушень усунено. Варто зазначити, що частину правопорушень (28) вдалося усунути завдяки активній роботі Спільних координаційних комісій з питань виявлення та усунення порушень законодавства в галузі зв’язку, до яких крім фахівців УДЦР входять представники, Департаменту державного нагляду НКРЗІ та територіальних органів Національної поліції України. Прес-служба Українського державного центру радіочастот

-Учись, студент... Мало кто знал, что этот громадный, феерически смешной и очень любимый зрителями артист Алексей Макарович Смирнов - библиофил, тонкий знаток японской поэзии, завсегдатай всех букинистических магазинов, которые попадались на его пути. Очень скромный, очень добрый, очень ранимый. Обожающий детей, которых у него не было. На любых съемках его окружала толпа из местных ребят, для которых он с упоением вырезал из дерева игрушки. Делал это мастерски, как и все, чем он любил заниматься. Нежный сын, выхаживающий свою старенькую мать. Когда-то она также вытянула его после тяжелейшей контузии, полученной почти накануне победы, уже в Германии, до которой он дошел вместе со своим минометным полком. Хотя долгое время даже его коллеги по цеху, тоже прошедшие войну, не знали, о том, что Смирнов воевал. Много было достойных наград на груди Алексей Макаровича, но, видимо, внутри этого актера достоинства было еще больше – как настоящий фронтовик, о войне он говорить не любил, вспоминал редко, ордена не носил. Надел их лишь однажды в 1970-м, на юбилей Победы. Ордена Славы II и III степени, орден Красной Звезды, медали "За отвагу" и "За боевые заслуги"… Одиннадцать наград. Доброволец, разведчик, командир огневого взвода 3-й артиллерийской батареи 169-го Краснознаменного минометного полка 3-й артиллерийской Житомирской Краснознаменной ордена Ленина дивизии прорыва РГК. Ас рукопашного боя. До конца жизни он прожил с мамой в одной комнате ленинградской коммуналки. Никогда ничего не просил, ни на что не жаловался. Конечно, как и любой комедийный актер, мечтал о драматической роли. Сыграл ее только однажды – в фильме своего друга Леонида Быкова "В бой идут одни старики". Друга, смерть которого он не пережил: вскоре после автокатастрофы, в которой погиб Леонид Быков, не стало и Смирнова - он умер о разрыва сердца. Так что, будем жить, как говорил командир поющей эскадрильи из лучшего фильма Алексея Макаровича. Первоисточник...

Катит, даже очень. Тут в чем то другом проблема. Ну хорошо, а к примеру транс 1:4 не пробовал посмотреть, какая характеристика получается?

Ну как вариант попробуй подключить к прибору через к примеру метровый отрезок 50ом кабеля. Даже не знаю, может и завязка какая? А нагрузка на прямую к прибору, нормально всё? Не соглашусь. Так как по моим опытам, даже на кольцах 100ВН не было сильнейшего завала на НЧ.

Хм, очень много витков, на этом скорее всего и завал на верху. 5-8 попробуй.

Что то тут явно не так. Не должно так быть. Да характеристика идеальная конечно не получится, но на столько! Вот еще варианты, пробуй...

Да уж, действительно печалько. Может не правильно коммутируешь обмотки? Эквивалент отдельно прогонял?

1 мм провод это не принципиально, у меня тоже не было на тот момент другого.

Странно, именно такой трансформатор использую на своей W3DZZ. Прекрасный получился симметрирующий трансформатор. Я тоже много опытов проводил, мотав монтажным проводом в изоляции, все не устраивал. Но как только намотал обычным эмалированным проводом 1mm с очень легкой скруткой из трех проводов (примерно скрутка на три см.) все стало на свои места. Рекомендую использовать феррит проницаемостью 400-1000. Я использовал кольцо проницаемостью 1000 и размером 45x28x12. равномерно намотав 7 витков. Забыл, предварительно на колечке сточил края, и обмотал фторопластовой лентой (Можно использовать сантехнический фум).

Я тоже начинал путь в эфир с "Хулиганки" И все те же здоровенные дядьки меня учили всему выше перечисленному, присылали письма со схемами. Я же в свою очередь повторял, переделывал, экспериментировал. Но хочу заметить, в то время я хоть и жил в многоэтажке, но эфир был чист. Связи можно было проводить на любой приемник, а в то время я уже освоил и прямого усиления, и сверх регенератор и супер гетеродин, строил их и на лампах и на транзисторах. Тогда было самое главное дождаться прохождения, и эфир был чист как слеза, чего не скажешь о современном эфире. Пожалуй сегодня именно из за этой шумовой обстановки и надо оцифровывать сигнал, благодаря этим программным фильтрам еще как то можно бороться со всеми этими помехами и шумами. Посему лично я ничего не имею против всех современных новинок. Ну а по поводу характеристик в мануале 7300, ну так это не удивительно. Аппарат сырой, и будет дорабатываться за счет бета тестеров, то есть нами. А платить или нет за участие в тестировании, это уже решит каждый сам за себя

Таки да, там её нет. Этот список пополняется благодаря тем кто проводит опыты и получают удовлетворительные результаты. Но самая рекомендуемая для MMDVM на сегодня GM340

Серж, я не говорил что оно вообще не работает, оно работает у многих. Прожект развивается выходят новые релизы. В яху группе Жонотона Ведутся бурные обсуждения, ребята делятся опытом, помогают ночевкам и тд и тп. Но пока конкретного релиза нет. Как я и писал выше, вся проблема заключается в сложности настройки и выбора трансиверов для этого модема, а настроить без подключения к шлюзу невозможно. Железо что я собрал рабочее, но были подозрения что ардуина не исправно, пришлось написать несколько строк кода для проверки портов. В конечном итоге оно начало работать, даже частично услышал кого то, надо было поиграться уровнями. Сидел несколько дней ждал пока появится активность на шлюзе что бы подкрутить их. Но так и не дождался, потом Олег забрал радейку (У него одолжил для экспериментов) так как в рейс уходил. Покупать свою для меня сейчас дороговато. Ну не то что совсем дороговато, просто есть куда девать помимо хобби. Вот и отложил эти железяки до лучших времен.

Прием телеграфных сигналов

Уже наигрался этой связкой плюс две мото gm300. Честно сказать так и не удалось нормально настроить. Очень важно чтобы полоса пропускания и модуляция станций была не меньше 12 кгц, и модулятор в станции должен быть двухточечный (Опора синтезатора + ГУН, обычно так). Жду какого то стабильного релиза софта. Плюс в данный момент не обладаю DMR радейкой. Так что временно закончил танцы с бубном Ну и плюс обещают сделать тестовый сервер для настройки MMDVM и других самоделок, но пока к сожалению не сделали. Могли бы еще сделать к примеру комнату в которой скажем раз в несколько секунд шло сообщение (идея не моя, но товарища не услышали), так как эту штуковину сначала надо настроить на передачу (Как не странно но это принципиально). Но похоже не сильно хотят развивать эту тему среди радиолюбителей, и подключать самоделки, хотя с другой стороны ребята идут на встречу. Возможно тут проблема чисто техническая, но сидеть и ждать активность в шлюзе у меня занимало по несколько дней, из за этого настроить что либо очень сложно. Но если бы действительно сделали бы такую комнату и тестовый сервер, то ни кто ни кому бы не мешал и время на настройку этого MMDVM сократилась бы до несколько часов.

Метров 50-100 взял бы. А может и более от цены зависит. Если меньше то тоже не откажусь. А если он еще и разноцветный будет хотя бы 3-4 цвета, то будет вообще супер! Можно и кусочками от 20 см

maksutik,Большое спасибо за подарок Но возможно они вам пригодятся еще, посему откажусь и еще раз спасибо. Воспользовался вашей ссылкой, и связался с продавцом. Пожалуй с этими колечками вопрос решен. Осталось найти ВЧ колечки.

Мужики, очень нужны ферритовые колечки 7х4х2 - 30-100 вн (в народе вч). 400-1500 нн, нм. Так же нужен тонкий (0,15-0,30) монтажный одножильный посеребренный можно и не посеребренный провод в сплошной фторопластовой изоляции. Предлагайте...